Аскет і трудівник, анахорет-затворник,
Він день і ніч ввесь вік за правдою тужив,
За неї він страждав, лише для неї жив
Її єдиною до скону був поборник.
Невгнутий патріот і признаний соборник,
За правду кожного він просто тельбушив,
Але не ворогів — таких, як сам глушив
І краяв на паски без жалю, наче шорник.
Отак без віддиху невтомний правдолюб
За правду всіх підряд то сік, то м’яв, то скуб,
За правду і помер в атаці пароксизму.
Ховати кинулись — неначе хто закляв!
Чужі кляли його за дух абсолютизму,
Своїх він сам давно-давно переховав.
Петро Косенко. Пам’яти Іллі Д-ка. 1982