Категорії
Література

Бредуть сумні літа, мов ті заробітчани,

Бредуть сумні літа, мов ті заробітчани,
Налиті муками страшних душевних щем.
Ми в лихолітті цім у Храм Свободи йдем —
Вчорашні смертники, сьогоднішні прочани.

Пліч-о-пліч з нами йдуть відвічні соловчани,
Вони у світ пішли за рідний чорнозем.
Тяжка та проща наша — хитрістю й ножем
Нас нищать без жалю новітні половчани.

Помилуй, Боже, нас, не дай катам до рук,
Помилуй і спаси, і відведи від мук
За гріх єдиний наш — любов до батьківщини,

Де порядкує лютий половецький тать.
Ходімо, суджена, щоб встигнути за днини
Про душогубця правду людям розказать.

Присвядченно дружині

Петро Косенко, 1979