Дивуються моря: чом довгими літами

III

Дивуються моря: чом довгими літами
Брожу по світі я самотній день день у день
Чого шукаю я? Яких я жду знамень
На стежці мук моїх усіяних хрестами?

І враз із далини ледь чутними устами
Мене якось збудив казковий чар пісень.
У нім долинули слова благословень
Із берегів Дніпра. І давніми світами

Моєї юности мене очарував.
— Чому, скажи мені, ти духом підупав?
Та ж суджена твоя в твоєму серці, сину.

Ти слава й честь її навіки і віки!
Хто, хто, повідь, тобі замінить батьківщину?
Чи за Дніпрові десь рідніші є зірки?

Петро Костенко

Входить до секстету «Моряк семи морів» написаний в 1997 році

Добавить комментарий