Перейти до вмісту

Гудуть вітри подій кривавими шляхами

Гудуть вітри подій кривавими шляхами,
Горить з усіх кінців зачумлена земля…
Людина в пошуках надійного руля
Сама себе мордує власними руками.

Коли ще їздили надійними волами
І радо щовесни стрічали журавля,
Коли всміхалася упорана рілля
І люди ще жили насправді мозолями,

А не виконували каторжанський план,
Що завдавав їм божевільний вождюган,
Земля пишалася казковими дарами

І ангел злагоди вітав поміж людьми.
До щастя світлого були відкриті брами
І сяйво істини бороло лжу пітьми…

Петро Косенко, 1998