Колись зустрілися колеги-побратими
Давно минулих днів герої-молодці,
В задумі узялись за бороди-клинці:
Коли то поставали всі вони старими?
Один зі сміхом: “Та коли дітьми малими
Ми обсідалися, як злиднями старці…”
А другий хмарно: “Та коли баби-греці
Вкривали нас, дурних, спідницями рясними…”
Не знаю, чи дійшли до істини діди,
Не чув, як хто із них дожив до бороди,
Але я чув давно, коли стають дідами:
Якраз тоді, коли від жінки крадькома,
Пічнуть зітхати за сусідськими жінками
І бороди свої розчісувать притьма.
Петро Косенко, 1983