Мені приснився чорт. Колись міцний, дебелий,
Він ледве волочивсь, худющий і бридкий.
Я запитав його: «Чому ти став такий?»
«Який?” “Ну, та худий,— кажу,— і невеселий».
«Ти бачиш, — чорт зітхнув, — як я ще був безперий,
Ну, значить, ще тоді, як був закон кріпкий,
Тоді, коли ще світ був богобоязкий
І не страждав на зуд передових бактерій,
Чортів заслужено боялись на жарт.
Ну, а тепер? Скажи: що чорт сьогодні варт,
Коли його ім’ям, як Божим присягають
І тут же того чорта шлють під три чорти,
бо — о, жах! — за панібрата чорта мають
Та ще й кепкують з нього так оце, як ти?»
Петро Косенко, 1984