Моя скрипалочко! Немов перед святою,
Перед тобою я хилюсь за дивний дар,
Яким тебе відзначив Вищий Володар,
Щоб ти в серця людей вливалась добротою.
Моя голубонько! Жорстокою п’ятою
Життя з людини витиснуло Божий чар,
Людина втратила благословенний жар
І, охолонувши, завмерла марнотою.
Тож Провидіння з пломінкої висоти
І шле на землю янголів таких, як ти,
Щоб омертвілий дух людини воскресити,
Щоб розтопити скуті кригою серця,
Щоб душу людськістю людині оросити,
Щоб кожен з нас в душі своїй відчув Творця.
Петро Косенко. Присвячено Ганні Рудницькій. 1985