На палях дивина — хатинка бамбукова,
А навкіл неї ген брижі дрібненьких хвиль,
Мільйони міні-сонць танцюють в них кадриль
І в кожнім блискітка сіяє пурпурова.
Від хатки в’ється трап, де пальма ажурова
Розкинула всібіч свою епітрахіль.
Здалека мерехтить Канайми строгий шпиль,
Над ним іскриться даль безкрая бірюзова.
На гладі вогневій вальсують байдаки,
Вітрила їх блищать, як дивні срібняки —
Це риболови йдуть на лов сезонний меро.
О краю чарівний креолок і коррід,
О закуток легенд, мачете і сомбреро,
В мені ти залишив такий нестертий слід!
Петро Косенко, 1993