Перейти до вмісту

Недавно мій земляк, що серед нас є асом

Яру Славутичу

Недавно мій земляк, що серед нас є асом
В цеху прекрасного, вабного світу муз,
Мій трунок спробував, підняв мене на глуз
І охрестив мене відразу ловеласом.

Що я скажу на це? Ну, що ж: бувало часом
І я перед красою жмакав мій картуз…
Та хто ж, однак, і справді вільний від спокус
Не упаде, скажіте, перед віщим гласом

Безсмертних, вічних чар жіночої краси?
Та будь же, Господи, що в небесах єси,
Як завжди справедлив: не осуди провини

Наклепників моїх й не став їм це на карб —
Та ж я в піснях своїх, як символ батьківщини,
Оспівував її щонайдорожчий скарб!

Петро Косенко, 1996