Нещасний мій нарід! Мільйонними хрестами
Позначив шлях його страшний егоцентризм,
За це його в Москві колесував царизм
І вистелив Сибір його ж таки кістками.
Віками дурений і битий до нестями,
Він сліпо кинувся в облудливий марксизм,
Знайшов чужих богів, став чемпіоном схизм
І сам себе поставив на краєчку ями.
За кого не вмирав хоробрий мій нарід,
Яких не розтоптав народів і свобод
Де не освоював пісків, боліт і прерій,
Щоб залишитися самому жебраком?
Дисциплінований творець чужих імперій,
Ще й досі нидіє він вдома кріпаком.
Петро Косенко, 1983