Нью-Йорк… Нью-Йорк… Яка страшна потвора!
Яка, однак, краса! Який фонтан ідей!
Фантасмагорія півзвірів і людей,
Багатства й бідності небачена комора!
Нью-Йорк… Нью-Йорк… Незрівняна Пандора,
Блаженство ледацюг і сук усих мастей,
Величний пантеон, де сяє Прометей
І манить до висот надіями Аврора.
Казково чарівні і сповнені снаги
Благословенні ви, нью-йоркські береги,
Притулок скривджених, холодних і голодних —
На них можливе все: і душу одвести
І в наркоманних гніздах опинитись модних,
І пробудити мудрістю зачумлені світи!!!
Петро Косенко, 1994