Помер владар. Нехай живе владар! Хлюпоче
Широкою рікою радісна печаль.
Бундюжний кармазин і боязкий міткаль
Хоронять завжди коронованих охоче.
А потім знов щодня старанно і уроче
Вершителеві долі, попри біль і жаль,
Ведуть своїх жінок на показовий баль,
Бо звичай так велить, а повелитель хоче.
І так увесь свій вік: і честь свою, і кров,
І навіть дзвін своїх заслужених оков
Вони присвячують новому владареві
За припасовані добрячі хмути,
Щоб і за нього лити сльози цибулеві,
А потім і його на цвинтар віднести.
Петро Косенко, 1983