В твоїй неволі я терплю роками муки —
То як вогнем дишу, то як вкушаю лід…
Хоча буває й так, що друг мій чи сусід
Бере мене з того полону на поруки.
В твоїй неволі я терплю роками муки —
Ответить
Архив метки: Петро Косенко
На човнику було нас двоє — я і доля.
На човнику було нас двоє — я і доля.
Лихенький човник наш чи в бурю, чи то в штиль
По морю грізному блукав по волі хвиль
Посеред чару неозорого роздолля.
Не вір, юначе, в долю. Хто завітні двері
Не вір, юначе, в долю. Хто завітні двері
Отак для тебе за спасибі відімкне?
Лише в твоїх руках те диво відкупне,
Що визволить тебе від всякої бенері.
І райськими плодами вкрив невдахи сад
X
І райськими плодами вкрив невдахи сад,
Де разом з виноградом, як в одній родині,
Росли і яблучка, і сливки темносині,
Грушки і вишеньки червоні воздовж оград.
Тече Ріка Часу неспинна, величава
Тече Ріка Часу неспинна, величава
І двічі нам вступить —відомо це давно —
Не можна в неї, бо ту воду все одно
В ту мить вже поглинає вічність сивоглава.
Звершилось!
вінок сонетів
Сонет № 1
Звершилось! Чуєте? Це величаві дзвони
По гомінких світах розносять благовість:
Воскрес наш рідний край! І хто про те повість,
Як з домовин встають, шикуються в колони
Коли спада на мене дивний дух сонета
Коли спада на мене дивний дух сонета,
Торкнутись хочу я поснулих душ людських
І в них збудить жагу до подвигів дзвінких
Рукою чуйною надхненного поета.
Лиш справдішні меді та дзвін гучний гітари
Лиш справдішні меді та дзвін гучний гітари
І світ поезії — небесний дивний дар,
Лиш блиск очей красунь і їх шаленний жар
Та хміль донсель п’янкий і їх вогненні чари,
Над Кордильєрами казкової Трінчери
Над Кордильєрами казкової Трінчери
Споконвіків кошлатяться уривки хмар,
А в глибині тих гір кипить цілющий вар —
Чаклунське диво з див підземної химери.
Поете, знай, що ти стоїш на вічній варті
Поете, знай, що ти стоїш на вічній варті
Народу, що тебе у муках породив;
Ти не лише співець землі твоєї див
У солов’їному безгрішному азарті,