В твоїй неволі я терплю роками муки —
То як вогнем дишу, то як вкушаю лід…
Хоча буває й так, що друг мій чи сусід
Бере мене з того полону на поруки.

Продовжити читання →

На човнику було нас двоє — я і доля.
Лихенький човник наш чи в бурю, чи то в штиль
По морю грізному блукав по волі хвиль
Посеред чару неозорого роздолля.

Продовжити читання →

Не вір, юначе, в долю. Хто завітні двері
Отак для тебе за спасибі відімкне?
Лише в твоїх руках те диво відкупне,
Що визволить тебе від всякої бенері.

Продовжити читання →

Тече Ріка Часу неспинна, величава
І двічі нам вступить —відомо це давно —
Не можна в неї, бо ту воду все одно
В ту мить вже поглинає вічність сивоглава.

Продовжити читання →

Коли спада на мене дивний дух сонета,
Торкнутись хочу я поснулих душ людських
І в них збудить жагу до подвигів дзвінких
Рукою чуйною надхненного поета.

Продовжити читання →

Лиш справдішні меді та дзвін гучний гітари
І світ поезії — небесний дивний дар,
Лиш блиск очей красунь і їх шаленний жар
Та хміль донсель п’янкий і їх вогненні чари,

Продовжити читання →

Над Кордильєрами казкової Трінчери
Споконвіків кошлатяться уривки хмар,
А в глибині тих гір кипить цілющий вар —
Чаклунське диво з див підземної химери.

Продовжити читання →

Поете, знай, що ти стоїш на вічній варті
Народу, що тебе у муках породив;
Ти не лише співець землі твоєї див
У солов’їному безгрішному азарті,

Продовжити читання →