Пізні грона

Вінок сонетів

Сонет № 1

Завзятий виноградар все життя трудився,
Як той біблійний Ной із заступом в руці.
У нім з народження десь на самім денці
Палкий, нестримний гін до праці поселився.

Продовжити читання

Завзятий виноградар все життя трудився

XV

Завзятий виноградар все життя трудився,
Він виноградної шукав суперлози,
Лози він накупив і висадив вози,
Та все без успіху, хоч як би він не бився.

Продовжити читання

І кланялись йому, вже мертвому до ніг

XIV

І кланялись йому, вже мертвому до ніг
В подяку за плоди смачні, поживні, урожайні,
В подяку за пахучі вина життєдайні,
В подяку за смачний з родзинками періг.

Продовжити читання

І райськими плодами вкрив невдахи сад

X

І райськими плодами вкрив невдахи сад,
Де разом з виноградом, як в одній родині,
Росли і яблучка, і сливки темносині,
Грушки і вишеньки червоні воздовж оград.

Продовжити читання

Як люди смакували дивні пізні грона

XIII

Як люди смакували дивні пізні грона
Не бачив виноградар і не чув хвали
Від тих самих, що вчора ще
Його кляли І мали за безвірника і за буфона.

Продовжити читання

Плоди трудів своїх побачити не міг,

XII

Плоди трудів своїх побачити не міг,
Хто віддано для них ввесь вік проколотився,
Хто з розпачу помер, але не покорився
І після смерті мир скептичний переміг.

Продовжити читання

Та білолаха по дорозі до Харона

XI

Та білолаха по дорозі до Харона
Змирився з долею і ніс свої жалі
Його мізерного життя на цій землі
Аж до самісінького Праведного Трону

Продовжити читання

Нараз, як по знаку, вродився виноград

IX

Нараз, як по знаку, вродився виноград
І приголомшив світ такою новиною.
Невже, невже це правда? Лавою квапною
Посунули невірні вздріти дивоспад.

Продовжити читання

Не стерпів трудівник — у ямі опинився

VIII

Не стерпів трудівник — у ямі опинився,
І кинулися враз на нього пліткарі:
Він ледар змалечку, він з ранку до зорі
Без діла все життя бозна де волочився…

Продовжити читання

Та дивно: кожен плід приносив смак бузи

VII

Та дивно: кожен плід приносив смак бузи,
Хоч страдник і впадав над нивою журною,
Хоч він і уповав молитвою гучною
До себе прихилити неба терези.

Продовжити читання