Вінок сонетів

Сонет № 1

Завзятий виноградар все життя трудився,
Як той біблійний Ной із заступом в руці.
У нім з народження десь на самім денці
Палкий, нестримний гін до праці поселився.

Продовжити читання →

XV

Завзятий виноградар все життя трудився,
Він виноградної шукав суперлози,
Лози він накупив і висадив вози,
Та все без успіху, хоч як би він не бився.

Продовжити читання →

XIV

І кланялись йому, вже мертвому до ніг
В подяку за плоди смачні, поживні, урожайні,
В подяку за пахучі вина життєдайні,
В подяку за смачний з родзинками періг.

Продовжити читання →

X

І райськими плодами вкрив невдахи сад,
Де разом з виноградом, як в одній родині,
Росли і яблучка, і сливки темносині,
Грушки і вишеньки червоні воздовж оград.

Продовжити читання →

XIII

Як люди смакували дивні пізні грона
Не бачив виноградар і не чув хвали
Від тих самих, що вчора ще
Його кляли І мали за безвірника і за буфона.

Продовжити читання →

XII

Плоди трудів своїх побачити не міг,
Хто віддано для них ввесь вік проколотився,
Хто з розпачу помер, але не покорився
І після смерті мир скептичний переміг.

Продовжити читання →

XI

Та білолаха по дорозі до Харона
Змирився з долею і ніс свої жалі
Його мізерного життя на цій землі
Аж до самісінького Праведного Трону

Продовжити читання →

IX

Нараз, як по знаку, вродився виноград
І приголомшив світ такою новиною.
Невже, невже це правда? Лавою квапною
Посунули невірні вздріти дивоспад.

Продовжити читання →

VIII

Не стерпів трудівник — у ямі опинився,
І кинулися враз на нього пліткарі:
Він ледар змалечку, він з ранку до зорі
Без діла все життя бозна де волочився…

Продовжити читання →

VII

Та дивно: кожен плід приносив смак бузи,
Хоч страдник і впадав над нивою журною,
Хоч він і уповав молитвою гучною
До себе прихилити неба терези.

Продовжити читання →