Сповідь пірата

Зі староеспанської
(за Хозе де Еспронседа)

Сонет № 1

Священний раю мій, о море безконечне!
Перед тобою я у вічному боргу:
В мені зродило ти життя мого жагу
І полум’я вдихнуло в мене бистротечне.

Продовжити читання

На гребнях хвиль шугай, кораблику, за хмари,

X

На гребнях хвиль шугай, кораблику, за хмари,
Піратова душа вже там давно ширя,
Шумуйте, скаженійте, праведні моря,
В серцях покривджених запалюйте пожари!

Продовжити читання

Священний раю мій, о море безконечне!

I

Священний раю мій, о море безконечне!
Перед тобою я у вічному боргу:
В мені зродило ти життя мого жагу
І полум’я вдихнуло в мене бистротечне.

Продовжити читання

По дюжині гармат, смертельних і горластих

II

По дюжині гармат, смертельних і горластих
На кожному борту — і щастя в небесах!
Лети ж, мій бергантин, на повних парусах
До берегів фортун і молодиць вогнястих!

Продовжити читання

Лети, лети ж вперед, мій човнику без страху

III

Лети, лети ж вперед, мій човнику без страху,
Як моря чарівник, стрілчастий альбатрос!
Долай, перемагай безмежности хаос —
Так голову колись однак ложить на плаху!

Продовжити читання

Вперед, чимдуж вперед на клятих сарацинів

IV

Вперед, чимдуж вперед на клятих сарацинів,
Твоїх, Кастіліє, відвічних ворогів,
Чимало я післав у пекло їх гробів,
А з ними й тих дурних і жадібних кретинів!

Продовжити читання

Чи то в Атлантику, чи в Тихім океані

V

Чи то в Атлантику, чи в Тихім океані
Я повелитель скрізь і скрізь я володар,
В моїх руках Батам, в моїх і Гібралтар,
Від погляду мого блідніє все в Тмокані.

Продовжити читання

Я всім їм дам землі, землі на дні глибокім,

VI

Я всім їм дам землі, землі на дні глибокім,
Нехай попробують, яка вона на смак!
Хотів би знати я, де нині той мастак,
Що вдарив по мені колись в бою жорстокім?

Продовжити читання

Що з того, що мене присуджено до страти?

VIII

Що з того, що мене присуджено до страти?
Що з того, що мене очікує петля?
Я з того регочу! Хай та епітемія
На голову впаде… Таж справдішні пірати…

Продовжити читання

Я до двобою вас, мізерні, закликаю

VII

Я до двобою вас, мізерні, закликаю,
Лиш тільки запасіть побільше золотих
Та виведіть з собою холуїв твердих —
Де ж аркебузів я незвичних назбираю?

Продовжити читання