Перейти до вмісту

Тріщать і рушаться кремлівські бастіони

IV

Тріщать і рушаться кремлівські бастіони
Із заходу на схід по самий край землі,
Звільняються раби з ординської петлі —
Вдаряє смертний час Скуратової зони.

Пташками райськими цвірінькають дракони
Від страху гибелі у зляканім Кремлі,
А по притулках зла на звиклому ослі
Ганяють імперські опричники-омони,

Тих переляканих правителів хорти.
Та не вдалося їм свободи розп’ясти
І кров’ю затопити звільнені кордони

Землі козачої, що волю обрела —
Піднявся славний Буг, всміхнулася Сула,
Загомонів Дністер, озвались терикони.

Петро Косенко

Входить до вінка сонетів «Звершилось!», написаних на протязі 1991-95 років