Циганочко моя, далека, незабутня,
Чи не поможеш ти отак, бува, мені
Закони фізики змінити основні,
Щоб колісниця літ спинилася могутня,
Вернулась наша юність і казкова лютня
Заграла нам колишні чарівні пісні,
Щоб ми зустрілися з тобою навесні —
О, як сіятиме нам зіронька попутня!
І казка оживе в священному вогні,
І тисячі небес освітить — не одні! —
На доказ нашого безсмертного кохання,
На доказ вічності юнацької весни, —
Лиш силою твого циганського пізнання
Літа весни моєї, люба, приверни!
Присвячено Олені Єніш
Петро Косенко, 1984