Ти знаєш, Боже мій, що на віку нічого
Я для життя мого від тебе не просив.
Я тільки день і ніч тебе весь вік молив
За друга вірного вступитися слабого.
І я сьогодні знов до тебе, Пресвятого,
Прийшов з молитвою: о, будь же справедлив, —
Якщо ти, господи, їй віку вкоротив,
Так дай їй смерть легку і не карай та строго
За ті її гріхи, за ті її жалі,
Які ти і наслав, їй бідній на землі,
А осели її за них поміж святими.
Бо, як же, Боже мій, накажеш розуміть:
Невже ти нас створив безвартними такими,
Що нам призначено і після смерті скніть?
Петро Косенко. Присвячено дружині на ложі смерті. 1984