У рідному краю колись нудна рутина
Мене заїздила, та так, хоч умирай!
Я чудесами снив: то я лечу в Китай,
То в Меці слухаю квиління муедзина…
То чомусь ожива в уяві Палестина,
Позначений гріхом навік той дивний край…
То я дерусь притьмом на Анди чи Алтай
То в юрті я в гостях столітнього акина…
Живу і не живу… Цікавості шершні
Мене скусали так, хоч засихай на пні…
І я таки рішив податись на чужину!
Порожняком на жаль вертався мій експрес
На праведну мою, на рідну батьківщину —
Лише вона одна притулок всіх чудес!!!
Петро Косенко, 1995