В старій Капулівці заговорили дзвони,
Хоч їх поцупили давно вже москалі,
Почулись стогони на січі з-під землі,
Де ждуть на козаків їх давні бастіони.
Хвилюється Павлюк, смутнішають затони,
(А плавні гомонять, ой гомонять ві млі!)
Гудуть жаскі вітри в обідранім селі,
А в небі виграють тривожні гелікони.
Що сталося? Невже безсмертний дух Сірка
Воскрес на берегах того Чортомлика,
Що кров’ю оплатив свою трагічну славу?
Невже замучені смиренні кріпаки
Устануть знов на прю жорстоку і криваву
На тих, що без кінця мордують їх віки?!
Петро Косенко, 1992