V
Він марив успіхом, за успіх він молився
Він ревних молитов безсилів і дубів,
Тяжкою працею гасив безсилий гнів
І знову в молитвах з покорою хилився,
Щодень із рискалем побіля лоз возився
Канави поправляв, рівняв ряди стовпів,
Виполював дощенту рештки бур’янів,
І так з нав’язливою думкою зріднився,
Що він таки успішно дійде до мети,
Хочби і довелось кістками полягти,
Він перемеле, переборе всі напасті
Чи з кременю пекельного, чи з рогози –
За успіх вирішив він все життя покласти,
Для нього не жалів ні праці, ні сльози.
Петро Косенко
Входить до вінка сонетів «Пізні грона», написаних на протязі 1980-1985 років