III

Від Бресту давнього по дальний Армавір
Страхає пусткою сумуюча пустеля,
Занедбана земля, немов камінна скеля,
Карає голодом той край з тих давніх пір,

Коли московський цар, хитрун-єдиновір,
У Переяславі старім об’їхав Хмеля
І сараною впав на українські села,
На панські дворища, на найбідніший двір.

Який страшний п’ястук, жорстокий і хижацький
Затис на вірну смерть привільний край козацький
І ріками крові залив його ущерть!

Та в Господа свої незбагнені закони:
В десниці Пресвятій його життя і смерть —
Тріщать і рушаться кремлівські бастіони!

Петро Косенко

Входить до вінка сонетів «Звершилось!», написаних на протязі 1991-95 років