VIII
Не стерпів трудівник — у ямі опинився,
І кинулися враз на нього пліткарі:
Він ледар змалечку, він з ранку до зорі
Без діла все життя бозна де волочився…
Та він книжки читав… Та в церкві не хрестився…
Та в нього з хати не вилазять знахарі…
От через те, галасували гробарі,
Зарозумілий виноградар і зашився…
За гордість, мудрували, Бог його скарав
І винограду бажаного не давав
Та й положив його в заслужену могилу.
Та скоро стихли вигуки тих буфонад —
Чарівний, в блискітках брильянтового пилу,
Нараз, як по знаку, вродився виноград…
Петро Косенко
Входить до вінка сонетів «Пізні грона», написаних на протязі 1980-1985 років