XI
Та білолаха по дорозі до Харона
Змирився з долею і ніс свої жалі
Його мізерного життя на цій землі
Аж до самісінького Праведного Трону
Нехай Всевишній сам за строгістю закону
Поставить на місця його плюси й нулі
І скаже, що в такій життєвій кабалі
У нього трапилась така біда бездонна.
І він озвався: тільки дітки гамірні
Знайшли ті виноградні ягоди смачні,
Як світ рішив, що виноградар чародійник,
Що він таки зорав незвичний переліг,
І люди пожаліли страдника — покійник
Плоди трудів своїх побачити не міг.
Петро Косенко
Входить до вінка сонетів «Пізні грона», написаних на протязі 1980-1985 років