XIII
Як люди смакували дивні пізні грона
Не бачив виноградар і не чув хвали
Від тих самих, що вчора ще
Його кляли І мали за безвірника і за буфона.
Ще вчора оборонці мертвого шабльону
На ешафот ганьби його гуртом тягли,
А нині… нині не шкодують похвали,
Як знаменитому герою Рубікону.
І повторилося: розпни його, розпни,
А потім каяття, осанна і — храни
Храни нас, Господи, від діл несправедливих…
Так виноградар після смерти честь зберіг –
Схилились недруги далеких днів бурхливих
І кланялись йому, вже мертвому до ніг.
Петро Косенко
Входить до вінка сонетів «Пізні грона», написаних на протязі 1980-1985 років