Який чудовий день! В цвіту мої троянди
Сміються за вікном під сонцем золотим,
На обрії стоїть, мов кучерявий дим:
То бовваніють здалеку величні Анди.
На рейді ніжаться вітрильники й шаланди,
Свічадо моря спить під небом голубим,
Від спеки в затишку над берегом крутим,
Порепані, вмлівають жилаві саранди.
А сонце… Раптом смерч з ясного неба впав
І сміх троянд моїх безжально обірвав.
Я аж стенувсь: отак зненацька гураганний
Упав нестримний шал на мій чудовий край,
Залив його вогнем і, дикий, невблагальний,
Понищив мрій моїх трояндовий розмай.
Петро Косенко, 1979