Yo soy un loro… Si! В стальній старезній клітці
На патику сиджу я купу довгих літ…
Збиткують з мене всі. Мене мордує кіт,
Хазяйка досаджа в забрудненій намітці.
Господар теж такий… П’є каню у повітці,
Щоденно лається, як швець на цілий світ
И мене вчить лаятись… Бодай йому пристріт!
Аж соромно мені… А щоб йому в коритці
Втопитися! Отак вві сні і наяву
Я дурнем для своїх і для чужих живу…
Не раз я думаю: а що якби в цю клітку
Та посадить кота і ту паскудну тітку
З її п’яничкою в усій його красі
На той патик… Ха-ха! Уо Yo soy un loro… Si!
Петро Косенко, 1994