V
Загомонів Дністер, озвались терикони,
Заговорив дзвінкий шахтарський обушок,
Устав на повен зріст карпатський кожушок,
Збудились до життя людських страждань затони.
Устали страдники на імперські загони
І рознесли в’язничний кам’яний мішок.
Весь світ зацепенів: неімовірний шок
Скував паралічем Парижі й Вашингтони.
І кинулись стецьки на прощу до орди
Дістати ярлики на право глупоти
Та й причаститися в розбійницькому храмі.
Тим часом Україну лихоманить вир —
Палає страдниця у світовім бедламі
Свободи полум’ям врагам наперекір!
Петро Косенко
Входить до вінка сонетів «Звершилось!», написаних на протязі 1991-95 років