Закоханий в життя поет одного разу
Прекрасну літню ніч в піснях боготворив,
Вечірній небосхил і зорі похвалив,
Був задоволений і місяцем відразу.
А далі наш поет без зайвого екстазу
По небесах уяв гарненько поблудив…
Було б не зле, казав, вкусить небесних див,
Лишивши на землі щоденних мук проказу.
Та може бути так, продовжував співець,
Що там нема того, про що казав мудрець —
Ні раю, ні пісень, ні доброї гулянки,
До чого звикли ми в достатку і теплі…
Отож лишаймось тут, бо зайві забаганки
Життя нам попсують і тут, на цій землі!
Петро Костенко, 1994