Життя — мандрівка фантастична, неспокійна —
Кому як випаде: то пішки, то конем,
То з вантажем тяжким, то просто порожнем
Долатимеш його. Твоя зоря стихійна
Світитиме тобі з висот небесних, мрійна,
Чудовим, неземним, божественним вогнем
І найтемніша ніч тобі засяє днем —
На те ж вона і є мандрівка фантазійна.
І якби ти не жив, куди б і як не йшов,
І скільки б ти не стер грубезних підошов,
В твоїй мандрівці ти безсилий і безвладний,
Я к вітром зірваний безпомічний човнець,
Ти — забавка Творця, ти — витвір безпорадний,
Чи владар ти який, чи в полі бідний жнець…
Петро Косенко, 1984