Зоріє схід, а я щасливий і бентежний,
Стежиною бреду по березі Дніпра.
Вже вогник де-не-де з віконець визира
І різбиться з пітьми вже берег протилежний.
Вже озивається десь крижень прибережний,
Низівка то зітха, то стиха завмира,
Блідніє неба синь — нав’язлива чадра —
І сяє небосхил над плавнями безмежний.
Десь тирка цвіркунець, скидається плотва,
Рибальський каючок ріку переплива…
Священний краю мій! Відступникам від Бога
Можливе прощення на праведнім суді,
А хто тебе зречеться, тим одна дорога —
Прокляття в небесах, на суші й на воді!!!
Петро Косенко, 1998