Звідкіль ти, дивна Русе? Владний вир відваги
Колодязь мудрості і море небезпек, —
В тобі втопився навіть твій хрещений грек
І в Лету канули впорядники-варяги.
Куди поділися ті орди та ватаги,
Що нищили тебе в мороз і в пору спек?
З яких страшних ти виривалася пащек,
Які безвиглядні ти виборола змаги?!
Як твердо йде вперед прамати горда Русь!
Нащадок русичів я з гордістю дивлюсь
На твердий твій похід по давньому закону,—
Незбагнена! Проснись, полуду скинь з очей,
На повен зріст устань, і бурею з розгону
Зсади й московського драпіжника з плечей!
Петро Костенко, 1983