Циганочко моя, далека, незабутня,
Чи не поможеш ти отак, бува, мені
Закони фізики змінити основні,
Щоб колісниця літ спинилася могутня,

Вернулась наша юність і казкова лютня
Заграла нам колишні чарівні пісні,
Щоб ми зустрілися з тобою навесні —
О, як сіятиме нам зіронька попутня!

І казка оживе в священному вогні,
І тисячі небес освітить — не одні! —
На доказ нашого безсмертного кохання,

На доказ вічності юнацької весни, —
Лиш силою твого циганського пізнання
Літа весни моєї, люба, приверни!

Присвячено Олені Єніш

Петро Косенко, 1984