Над Андами

Триптих

Сонет № 1

Над Андами висять тяжкі похмурі хмари,
А над проваллями витає хижий крук…
По спинах індіян ґуля еспанський бук
Під п’яний регіт довгохвостої арари.

В руках конкістадора кончуки і храми,
За ним його закон і беззаконня сук.
Гримить від злості жадібний башибузук:
«Де Ельдорадо? Де? Відповідайте скнари!»

Принишкла тиша. Раптом шквальний грім роздер
Її на шмаття у висотах Кордильєр
І впав притьмом на зайд страшним кривавим смерчем

То славний Яракуй із племенем своїм
Старі рахунки зводить з ворогом-пришельцем
За рабство і збезчещений праотчий дім.

Сонет № 2

В душі розбійники, назовні слуги Божі,
Наслідники Колумба вийшли на грабіж.
В руках Святе письмо, в серцях злодійський ніж,
А на виду своїм такі святі та гожі!

Та сіна вовк не їсть… Вже скоро ті вельможі
Взялися не на жарт за справдішній правіж —
Немає золота? Ну що ти дивишся, та вріж…
Хай знають хто господар тут ці міхоноші!

І сталось дивне диво: справжній гураган
Струснув в ту мить покірних індіян —
Вони всім племенем напали на еспанців

То й рознесли своїх мучителів на прах
І назавжди вселили в душі тих поганців
Перед свободою святою вічний страх.

Сонет № 3

Касіке Яракуй, правиця славна Бога
У пам’яті нащадків племени його.
У Куюкутія він тюремщика свого
Еспанця Варгу вбив, потрапив до острога.

А потім і під суд. Ураз без діялога
Петлею наділив суд страдника того.
Та диво: Яракуй лише й чекав цього —
Скаженим, диким вихром впав на вартового,

Схопив його шаблюку й випалив нараз:
«Самому помирати — сороміцький сказ!
О ні, не так вмирають горді індіяни!

Ще не ослабла їхня славна тетива!»
Махнув щербатою і вмить в густі ліани
Скотилася дурна судейська голова…

Петро Косенко

Триптих «Над Андами» був написаний в 1998 році

Добавить комментарий