Як інка не гасав по хащах несходимих

II

Як інка не гасав по хащах несходимих,
Які тріумфи він в боях не пожинав,
Завжди чомусь якийсь постійний сум стояв
В його скісних очах похмурих одержимих.

Він сипав стрілами по прірвах незлічимих,
Горілкою печаль і радість заливав,
Але ні кров війни, ні хміль п’янких забав,
Ніщо не зменшило його страждань незримих.

Ніхто не розумів причин його розпук,
Хоча і бачив всяк вогонь пекельних мук,
Що нуртував у нім, немов вулканна лава.

Ні сонячні весталки Куско чарівні,
Ні Кіто святощі — найбільша інків слава —
Ніщо не скрашувало мученика дні.

Петро Костенко

Сонет входить до секстету «Трагедія інки», написаний в 1996 році

Добавить комментарий