«Ти бережи себе…» Як часто ти твердила Мені щодень, щомить, єдиний друже мій. Та бач життєва злива дивних веремій Мене…

Згасає літній день. На небі бірюзовім Красуються легенькі золоті хмарки… Неначе чарівні казкові байдаки, Вони ледь-ледь пливуть в тумані васильковім.

Никополю присвячується Моя душа — мозаїка мільйоногранна І кожна грань у ній окремий дивний світ. В таємних цих світах душі…

Хуан Ортіс відважний снив і бачив славу На дальних берегах незнаної землі. Туди він думкою летів напівімлі, Малюючи в думках…

Пам’яти діда мого Т. Г. Косенка присвячую Чому це так: хоча предовгих літ ватага Украй страждальну душу змучила мою, Я…

Горить душа моя пекельними вогнями — Свободи дзвін гуде, а Україна спить… Вчорашній раб Москви з своєї волі кпить І…

XII Плоди трудів своїх побачити не міг, Хто віддано для них ввесь вік проколотився, Хто з розпачу помер, але не…

Гудуть вітри подій кривавими шляхами, Горить з усіх кінців зачумлена земля… Людина в пошуках надійного руля Сама себе мордує власними…

III І був покликаний найстарший жрець на раду «Чи відгадаєш ти мою, о старче, біль? Ти ясновидящй… Повідь чи добру…

Надії Чекотило Хмаринка золота прозорим небокраєм По морю синьому пливе повільно в даль. За нею вслід летить моя журба-печаль У…