Неначе той Колумб пустельним океаном
Неначе той Колумб пустельним океаном
Пішов я в пошуках незнаних берегів…
Пішов супроти стрічних здиблених вітрів
По водах зораних всесильним ураганом.
Література
По дюжині гармат, смертельних і горластих
II
По дюжині гармат, смертельних і горластих
На кожному борту — і щастя в небесах!
Лети ж, мій бергантин, на повних парусах
До берегів фортун і молодиць вогнястих!
Сценарій авантюр і казка лукомор’я,
Сценарій авантюр і казка лукомор’я,
Прекрасна Флоридо, притулок зла і втіх,
Вітай же і мене на берегах твоїх
Недобитка рабів країни сліз і горя.
Як люди смакували дивні пізні грона
XIII
Як люди смакували дивні пізні грона
Не бачив виноградар і не чув хвали
Від тих самих, що вчора ще
Його кляли І мали за безвірника і за буфона.
Коли, красуне, дух п’янкий душі твоєї
Негритянці
присвячується
Коли, красуне, дух п’янкий душі твоєї
Освітлює на мить твоєї шкіри ніч,
Ураз палкий вогонь твоїх прекрасних віч
Спалахує багаттями несказаної феї.
Як інка не гасав по хащах несходимих
II
Як інка не гасав по хащах несходимих,
Які тріумфи він в боях не пожинав,
Завжди чомусь якийсь постійний сум стояв
В його скісних очах похмурих одержимих.
Зоріє схід, а я щасливий і бентежний,
Зоріє схід, а я щасливий і бентежний,
Стежиною бреду по березі Дніпра.
Вже вогник де-не-де з віконець визира
І різбиться з пітьми вже берег протилежний.
Земля! Почувся крик з фокмачти галеона
Земля! Почувся крик з фокмачти галеона
И на вогник берега злетілись байдаки.
Це казку-Флориду уздріли смільчаки
Відважного звитяги Понсе де Леона.
За віщо вам прийшлось невинну кров пролить:
XII
За віщо вам прийшлось невинну кров пролить:
За клятого Петра, повію Катерину,
За дику імперську червону гільйотину
І за її страшну криваву ненасить?
Недавно уві сні забута і неждана
Недавно уві сні забута і неждана
До мене з небуття з’явилася вона…
Усміхнена і мила та якась сумна,
Але до сліз близька й така, така бажана.